Золотава осінь в бібліотеці...

Ставить осінь на землю свою золоту жирандоль.

І, ковтаючи сльози, одягши на плечі сукману,

перемотує літо на чорні котушки тополь,

шиє голим полям нескінченну сорочку з туману.

Тихо строчать дощі... І навіщо  мені ця печаль?

Що я хочу спитати у цієї сумної кравчині?

Я прощаюся з літом. І воно мені каже: - Прощай!

І хитає над шляхом порожнії гнізда грачині.

                                                       Л. Костенко

    Якщо золота осінь навіяла на вас ліричний настрій, завітайте до нас. Ми зможемо запропонувати вам томик поезії ваших улюблених авторів або співзвчуний вашому стану душі.